Один з найстаріших вузів України сільськогосподарського профілю – Харківська державна зооветеринарна академія має давню і багату історію. За більш ніж 200 років він пройшов шлях від кафедри лікування тварин у складі медичного факультету Харківського університету до самостійного вищого навчального закладу. Так склалося, що якраз у Харкові було відкрито перший в Україні ветеринарний навчальний закладу I розряду (вищий ) у 1851р, першим в Україні став готувати вчених – зоотехніків Харківський зоотехнікум (з правами вищої школи), відкритий у 1920 р на базі Харківського землеробного училища (1855 р). Об’єднання двох споріднених вузів відбулось у 1960 році за Постановою Ради Міністрів УРСР на базі Харківського зоотехнічного інституту.
Харківський ветеринарний інститут (1973 р.) у Російській імперії був другим вищим навчальним закладом після Петербурзької медико-хірургічної академії, що готував ветеринарних спеціалістів. Також це був перший вищий навчальний заклад, який відокремився від Харківського університету і набув статусу самостійного.
Історія Харківського ветеринарного інституту зберігає пам’ять про його видатних організаторів і вчених. Особливу шану, славу і гордість складають Почесні члени і Почесні професори. Це лауреати Нобелівської преміі: академік АН СРСР І. П. Павлов, і професор І. І. Мечніков; професор В. Я. Данілевський, професор М. М. Бекетов.
Провідні вчені ХВІ самовіданно працювали над подоланням інфекційних хвороб тварин:чуми, сапу, ящуру, сибірки. Успіхом завершилась багаторічна дослідницька робота професора Л. С. Ценковського. У лабораторіях ХВІ він та його колеги – молоді вчені І. М. Садовський та О. П. Шалашніков винайшли метод приготування вакцини проти сибірки.
В історію ветеринарної медицини золотими літерами вписані імена організаторів ветеринарної справи і освіти: Н. Д. Галицького – організатора і директора (1801 – 1868 роках) Харківського ветеринарного училища; А. О. Раєвського – директора ХВІ з 1884 до 1904 р.р., очолював першу в Російській імперії бактеріологічну лабораторію з виготовлення вакцини проти сибірки для практичних цілей; О. В. Дедюліна – директора ХВІ у 1917 – 1919 роках, провідного спеціаліста у галузі м’ясознавства і холодильної справи; першого директора і організатора НДІ наукової і практичної ветеринарії у Харкові; Г. Й. Гумілевського – заслуженого професора, гістолога, директора ХВІ з 1909 до 1917р., одного з організаторів III Всеросійського з’їзду ветеринарних лікарів, що відбувся у ХВІ у 1913 році. За заслуги з підготовки ветеринарних спеціалістів, з розвитку ветеринарної справи і науки Харківському ветеринарному інституту у 1914 році присвоєно почесне на той час звання Імператорського, він став найменуватись Імператорським Миколи І інститутом.
До наших днів зберігся навчальний корпус ветеринарного інституту, в якому він функціонував з 1855р до 1960р., до об’єднання з Харківським зоотехнічним інститутом. Тепер в ньому розмістився будинок творчості для дітей та юнацтва.
Не менш славна історія створення і розбудови Харківського зоотехнічного інституту, заснованого на базі Харківського землеробного училища. Тут навчались і працювали особистості, які в майбутньому стали всесвітньо відомими вченими, винахідниками, діячами культури і літератури. Це академіки ВАСГНІЛ: М. Ф. Іванов, А. П. Редькін, М. І. Дьяков, В. С, Пустовойт, М. Д. Потьомкін; винахідники бджолярського знаряддя – В. І. Ломакін, М. В. Ломакін; творець соснового бору на території ХЗУ (тепер ХДЗВА), талановитий його організатор, винахідник садильного «меча» особливої конструкції – О. А. Колєсов.
В історію Харківського зоотехнічного інституту (1929 – 1960рр) вписані славні імена його організаторів і директорів, серед яких особливе місце займає В. В. Мацкевич, директор ХЗІ у 1938 – 1946 роках. Його діяльність була тісно пов’язана з подіями, які відбувалися в Україні у той період. Це евакуація інституту до Алма-Ати у вересні 1941р, відновлювальні роботи після вигнання німецьких загарбників із студентського містечка у серпні 1943р. Подальша його робота пов’язана з керівними посадами у міністерстві сільського господарства: міністр сільського господарства УРСР та СРСР у 50 – х роках ХХ ст..
Важливу роль у зміцненні матеріально-технічної бази інституту і навчального господарства відіграв директор ХЗІ (1946 – 1960рр) і ректор ХЗВІ (1960 – 1962 р.р.) член – кор. ВАСГНІЛ, професор М. І. Книга.
Під його керівництвом продовжилась реконструкція навчальних корпусів та будівництво нових приміщень і об’єктів; постійну увагу приділяв зміцненню науково-дослідного господарства «Прогрес». Створене унікальне стадо симентальської породи, побудований молокозавод, що випускав високоякісну продукцію. На той час студентське містечко було прекрасно облаштовано.
У цьому культурному середовищі виплекали свій талант відомі всьому світу майбутні поети і письменники: К. Треньов, О. Олесь, Г. Михайличенко, Я. Мамонтов, О. Слісаренко, Г. Хоткевич.
Літературні традиції відбилися у творчості сучасних майстрів слова: Р. Головенка, І. Калашніка, М. Чумака, А. Хохлова, В. Сухарльова, В. Кандиби.
Для розміщення на сайті «Унікальний Харків».
Матеріал підготувала зав. музеєм Н.А. Парака.
3.11. 2017 р.
