Видатні випускники

Харківський ветеринарний інститут закінчив 1875 році.
Відомий вчений-зоотехнік, основоположник сучасного трактування багатьох питань зоотехнії, знавець вітчизняного і зарубіжного тваринництва. У 80-х роках XIX ст. розробив нове учення про конституцію сільськогосподарських тварин. Вивів новий тип тонкорунних овець – новокавказький меринос. Наукові праці присвячені питанням племінного розведення, екстер’єру і конституції тварин.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1897 р. з відзнакою. Навчався на дворічних бонітерських курсах при Харківському землеробному училищі, і закінчив їх у 1892 році. У 1902 р. працював викладачем цих курсів. Видатний вчений у галузі селекції сільськогосподарських тварин. Автор нових високопродуктивних порід тварин – української степової білої породи свиней і асканійської тонкорунної породи овець, створив овець нової породи – гірський меринос. Основоположник нової галузі знання «смушкознавство». Організатор зоотехнічної дослідної станції у заповіднику «Асканія-Нова», в подальшому станція реорганізована у Всесоюзний інститут гібридизації і акліматизації тварин ім. М.Ф. Іванова.

У 1897 р. закінчив Харківський ветеринарний інститут. Науково-педагогічна діяльність вченого пов’язана з Харківським зоотехнічним інститутом, в якому він тривалий час очолює кафедру годівлі тварин. У перше в історії зоотехнічної науки розробляє методику накладання фістули на сичуг та ізольований шлуночок за І.П. Павловим. Іван Васильович розробив учення про комбікорми, яке стало основою для розвитку комбікормової промисловості країни. Створив наукову школу із спрямованого вирощування молодняку та раціонального використання кормів.

У 1896 р. закінчив Харківське землеробне училище. Відомий вчений – селекціонер у галузі свинарства; організатор крупних свинарських господарств в країні. Створив в Україні нову групу тварин густого сального типу шляхом довгої селекційної роботи з крупною білою породою свиней. Також під керівництвом А. П. Редькіна у співдружності з виробничниками були створені муромська і калікінська породи свиней.

Навчався у Харківському землеробному училищі (1893 – 1900рр) та Харківському ветеринарному інституті (1902 – 1908рр). Працював ветеринаром на Київських міських різницях. Будучи студентом, дебютував у літературі збірками поезій «З журбою радість обнялась» та «Будь мечем моїм». Після жовтневого перевороту 1917 р. О. Олесь з 1919р. і до кінця життя проживав за кордоном, де створив п’єси «По дорозі в казку», «Ніч на полонині». Помер у Празі 22 липня 1944 р. Перепохований у Києві на Лук’янівському цвинтарі 29 січня 2017р.

 Гідний послідовник справи свого батька Ломакіна Володимира Івановича. У 1907 р. закінчив Харківське землеробне училище. Самовіддано працював над технічним переоснащенням майстерні з виробництва бджолярського обладнання, удосконаленням технологічних процесів. Автор і конструктор першої в країні електроприводної машини із спеціальними самоохолоджувальними вальцями. Тривалий час працював інженером на Дергачівському заводі турбокомпресорів.

 У 1925 р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут. Відомий вчений у галузі розведення, селекції та генетики сільськогосподарських тварин. Захистив докторську дисертацію на тему «Происхождение, эволюция и эколого – географическая дифференциация домашних животных Азии». Завідував кафедрою генетики УСГА з 1964 р. понад 20 р. Підготував більше 50 кандидатів і докторів наук.

У 1907р. закінчив Харківське землеробне училище, у 1908р. – Педагогічні курси при ньому. Видатний вчений – селекціонер. Працював у галузі насінництва та масляних культур. Вивів 20 високомасляних сортів соняшнику.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1887р. з відзнакою. Професор М. О. Мальцев – засновник і основоположник ветеринарної оперативної хірургії. Основний напрям його наукових досліджень – наркоз і обезболювання тварин, переливання крові. У ХВІ тривалий час завідував кафедрою оперативної хірургії з топографічною анатомією. Засновник наукової школи ветеринарних хірургів. Підготував велику кількість учнів серед яких значний внесок у розвиток ветеринарної хірургії зробили професори В. О. Герман і І. І. Магда.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1919р. Відомий вчений у галузі ветеринарної мікробіології. Після закінчення інституту перебував на практичній і науковій роботі у лавах Червоної Армії. З 1940 до 1971рр. завідуючий кафедрою мікробіології Московської ветеринарної академії. За цей час розробив наукові і практичні питання таких небезпечних розповсюджених хвороб тварин як інфекційна анемія коней, перипневмонія великої рогатої худоби, колібактеріоз молодняка та ін.

У 1926р. закінчив Харківський ветеринарний інститут. Видатний вчений у галузі епізоотології сільськогосподарських тварин. Наукові дослідження присвячені проблемам епізоотології, клініки , діагностики та профілактики інфекційних хвороб тварин. Завідував кафедрою епізоотології ХВІ (1931 – 1941; 1944 – 1960) та ХЗВІ (1960 – 1970). Засновник наукової школи епізоотологів. Під його керівництвом підготовлено та захищено 4 докторські та 23 кандидатські дисертації.

У 1928р. закінчив Харківський ветеринарний інститут. Відомий вчений – епізоотолог. Основні наукові дослідження присвячені розробці вакцини проти чуми свиней та її удосконаленню. Розробив методику виготовлення активної вакцини із органів хворих свиней і новий метод вакцинації.

Відомий вчений у галузі годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів. У 1926р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут, отримавши спеціальність агронома – зоотехніка. Павло Дмитрович як науковець створив оригінальний напрям у вивченні принципів і методів спрямованого виховання і стимуляції розвитку функції живлення і обміну речовин у молодняку с- г тварин. У 1954 / 57рр. – перший ректор УСГА; з 1957 до 1974р очолює кафедру годівлі с – г тварин цього закладу. За роки науково – педагогічної роботи вчений підготував 22 доктори і 132 кандидати наук, 19 з яких іноземні громадяни.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1926р. Відомий вчений у галузі ветеринарної хірургії. Розробив і науково обґрунтував методи переливання крові у тварин. У 1942р. захистив докторську дисертацію «Новые методы переливания крови у лошадей». Завідував кафедрою загальної і спеціальної хірургії у ХВІ. Підготував 7 кандидатів наук, 4 з них у подальшому стали докторами наук.

Харківський ветеринарний інститут закінчив  у 1926 р. Відомий вчений у галузі ветеринарної хірургії. З 1933 по 1976рр. – доцент, професор, завідувач кафедри оперативної хірургії у Харківському ветеринарному і у Харківському зооветеринарному інститутах. У 1948р. захистив докторську дисертацію «Местное обезболивание в ветеринарной хирургии». У подальшому професор І. І. Магда проводив наукові дослідження з питань знеболювання та знедвиження тварин, відновлення відтворювальної здатності та господарської цінності великої рогатої худоби. І. І. Магда виховав багатьох відомих випускників, які стали у майбутньому видатними діячами в науці і на виробництві.

Відомий вчений у галузі птахівництва. Почесний президент Всесвітньої наукової асоціації з птахівництва. У 1929р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут. Займався викладацькою роботою; з 1935р. працює у Всесоюзному науково-дослідному і технологічному інституті птахівництва. Ним були розроблені науково обґрунтовані пропозиції щодо методів зниження ембріональної смертності птиці, підвищенню її продуктивності, створенню м’ясних ліній курей, ефективному використанню лінійної і гібридної птиці.

Закінчив Харківський ветеринарний інститут у 1931р. з відзнакою. Відомий вчений у галузі ветеринарної мікробіології та епізоотології. Захистив докторську дисертацію на тему: «Лептоспироз животных (инфекционая желтуха)». У 1940р. вперше в СРСР виготовив вакцину для профілактики лептоспірозу хутрових звірів і домашніх тварин.

Харківський зоотехнічний інститут закінчив у 1937р. М. Д. Любецький – відомий вчений у галузі розведення сільськогосподарських тварин, засновник наукової школи з проблем удосконалення продуктивних і племінних якостей свиней. У 1966р. захистив докторську дисертацію «Зміна племінних і продуктивних якостей свиней з віком». Завідував кафедрою розведення і генетики с – г тварин у Харківському зооветеринарному інституті з 1961р. і до кінця життя. Професор М. Д. Любецький підготував 20 кандидатів наук, в т.ч. для народного господарства Польщі і Конго.

У 1937р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут. Працюючи на посаді декана зоотехнічного а потім зооінженерного факультетів (1947 – 1949, 1955 – 1978рр.), зробив вагомий внесок у розвиток зооінженерного факультету. Велику роботу на посаді декана проводив з підвищення кваліфікації спеціалістів для тваринництва в умовах переведення його на індустріальну основу, покращення технологічної та інженерної підготовки студентів і переходу на підготовку зооінженерів. Викладав дисципліну «Вівчарство» з 1947р. до 1983р.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1938р. Відомий вчений у галузі ветеринарної фармакології і токсикології. З 1943р. працював в Українському НДІ експериментальної ветеринарії, з 1957 до 1985рр. займає посаду директора цього інституту. Основні наукові праці присвячені ветеринарній токсикології, хіміотерапії паразитарних та інфекційних хвороб с – г тварин.

Закінчив Харківський ветеринарний інститут у 1938р. Відомий вчений у галузі ветеринарної мікробіології. У своїх працях досліджував збудників інфекційних хвороб, можливості створення біологічних препаратів. За розробку та упровадження в практику вакцини і сироватки проти диплококкової інфекції с – г тварин у 1952р. нагороджений Державною премією СРСР.

У 1939р. студент Харківського зоотехнічного інституту. Гвардії старший сержант, командир гармати. Свій героїчний подвиг здійснив при форсуванні р. Дніпро, протягом 27 – 28. 09. 1943р. прямою наводкою відбиваючи атаки танків і піхоти ворога у районі с. Домоткань (Дніпропетровська обл.). Загинув 9. 01. 1945р. у боях за визволення Угорщини. Похований у м. Львів. Його ім’я навічно вписано у Книгу Пам’яті України, т. 20.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1951р. Відомий вчений у галузі ветеринарної вірусології. Зробив вагомий внесок у вивчення гостроінфекційних хвороб тварин. Основний напрямок досліджень вченого – розробка засобів специфічної профілактики ящура, методів визначення імуногенних властивостей протиящурних вакцин та ін.

Закінчив Харківський зоотехнічний інститут у 1932р. Працював на посаді директора Лебединської держплемстанції. Автор нової високопродуктивної лебединської породи великої рогатої худоби.

Д. Д. Логвінов – відомий вчений у галузі ветеринарного акушерства і гінекології, засновник Харківської школи ветеринарних акушерів.

У 1938р. закінчив Харківський ветеринарний інститут. По закінченні навчання був зарахований в аспірантуру при кафедрі терапії, але закінчити її не встиг. 26 червня 1941р. він пішов добровольцем на фронт і пройшов усю війну від Сталінграда до Берліна начальником терапевтичного відділу, потім начальником лікувального відділу. З 1946р. працює у Харківському ветеринарному інституті – доцентом, завідуючим кафедрою акушерства і штучного осіменіння с- г тварин, з 1957 до 1960рр.  – директором ХВІ.В об’єднаному зооветеринарному інституті з 1965 до 1992рр. працював завідувачем кафедри акушерства, гінекології і штучного осіменіння с – г тварин. У 1964р. Д. Д. Логвінов став доктором ветеринарних наук після захисту у ХЗВІ своєї праці – підручника «Ветеринарне акушерство і гінекологія».

Д. Д. Логвінов зробив великий внесок у ветеринарну науку і практику. Він розробив ефективні методи діагностики, профілактики і лікування акушерських захворювань тварин. Метод лікування корів, хворих на мастит, з використанням короткої новокаїнової блокади по методу Д. Д. Логвінова, відомий ветеринарам далеко за межами країни. Підготував 25 кандидатів ветеринарних наук і 5 докторів наук.

У 1941р. закінчив з відзнакою Харківський ветеринарний інститут.

У роки Другої світової війни перебував у лавах Радянської Армії на посадах старшого ветеринарного лікаря полку, начальника дивізійного ветеринарного лазарету, начальника ветеринарної служби дивізії. У 1946р. І. О. Калашник повертається до ХВІ, навчається в аспірантурі, захищає кандидатську (1946) і докторську (1957)дисертації. Працює завідуючим кафедрою ветеринарної хірургії. З 1962 по 1970рр. професор І. О. Калашник – ректор ХЗВІ. Як вчений у цей час розробляє метод тканинної терапії і біологічної стимуляції с – г тварин, який широко використовується в господарствах країни з лікувальною метою та для підвищення продуктивності тварин. Підготував 4 доктори наук і 16 кандидатів наук.

Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1950р., аспірантуру 1953р. Учасник Другої світової війни. У 1962р. захистив докторську дисертацію, у званні професора затверджений у 1972р. З 1973р. очолив кафедру паразитології і клінічної діагностики. Основним напрямком наукових досліджень вченого були проблеми ветеринарної протозоології. Під його керівництвом на кафедрі розроблюються більш досконалі методи лікування і боротьби з протозоозами, гельмінтозами та акаро – ентомозними інвазіями тварин. З 1966р. по 1971р. В. К. Чернуха суміщав основну роботу з посадою проректора факультету з підвищення кваліфікації; з 1971р. по 1984р. – з посадою проректора з наукової роботи вузу. За редакцією професора В. К. Чернухи у 1996р. видано перший в Україні підручник для вузів «Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин».

У 1941р. у на початку Другої світової війни пішов добровольцем на фронт, у складі артилерійської бригади штурмував Берлін. У 1952р. закінчив Харківський ветеринарний інститут, потім аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію (1956) і докторську (1974) дисертацію, після чого йому було присвоєно вчений ступінь доктора ветеринарних наук. О. Ф. Русінов поєднував педагогічну і наукову працю з громадською діяльністю. Був головою товариського суду; головою атестаційної комісії, членом Вченої ради інституту.

У 1951р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут, у 1954р. – аспірантуру при кафедрі економіки і організації с – г підприємств. Працював асистентом, старшим викладачем цієї кафедри. З 1956р. до 1962р. займає посаду проректора з АГР Харківського зоотехнічного, потім зооветеринарного інституту. З 1962р. М. О. Добровольського призначено ректором Полтавського с – г інституту. Незмінно він цю посаду обіймав протягом 20 років – з 1968 і до 1988р. Був депутатом Полтавської обласної Ради депутатів трьох скликань.

Закінчив Харківський ветеринарний інститут у 1949р. Видатний учений у галузі біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин. У Харківському зооветеринарному інституті у 1968р. захистив докторську дисертацію на тему: «Розробка питань теорії і практики глибокого заморожування і тривалого зберігання сперми плідників». 60 років життя Ф. І. Осташко присвятив науці. За участю і під керівництвом ученого розроблено Харківську технологію асептичного отримання, кріоконсервації та використання сперми бугаїв – плідників; Харківську технологію трансплантації ембріонів великої рогатої худоби та інші наукові розробки. Наукова школа Ф. І Осташка налічує 12 підготовлених ним докторів наук і 52 кандидати наук. Має 56 винаходів і патенти України, Росії, США, Канади, Франції, Німеччини, Аргентини.

Відомий вчений – селекціонер, продовжувач наукової школи П. М. Кулєшова – М. Д. Потьомкіна. У 1953р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут. У 1961р. під науковим керівництвом академіка М. Д. Потьомкіна захистив кандидатську дисертацію. З 1971 по 1983рр. обіймав посаду проректора з навчальної роботи ХЗВІ. У 1973р. захистив докторську дисертацію; у цьому ж році призначено завідувачем кафедри крупного тваринництва. Напрям досліджень вченого – селекція великої рогатої худоби, технологія виробництва молока і яловичини, історія зоотехнії, педагогіка. Вперше в країні він обґрунтував створення високопродуктивної української червоно – рябої молочної худоби на основі симентальської. Професор Рубан розробив концепцію розвитку галузі молочно – м’ясного скотарства в Україні. За його рекомендаціями були створені високопродуктивні стада в господарствах Харківщини та інших областях. Підготував 2 доктори наук і 10 кандидатів наук.

У 1955р. закінчив з відзнакою Харківський ветеринарний інститут. Після закінчення інституту за розподілом поїхав на роботу до Казахстану, де працював директором обласної ветеринарної лабораторії. У 1962р. вступив до аспірантури при УкрНДІ птахівництва, де захистив кандидатську дисертацію. У 1971р. перейшов працювати на викладацьку роботу у ХЗВІ.

Уперше в СССР І. І. Панікар одержав вакцинний штамп вірусу гепатиту каченят. За розробку вакцини проти вірусного гепатиту качок разом із співавторами був нагороджений Державною премією УРСР. Ігор Іванович впроваджує у виробництво засоби повного оздоровлення птахо господарств від вірусного гепатиту качок. У 1979р. захистив докторську дисертацію і у 1983р. йому присвоєно звання професора. З 1985р. працював завідуючим кафедрою вірусології у Сумському національному аграрному університеті, продовжуючи наукову дослідну і практичну роботу.

У 1967 році з відзнакою закінчив Харківський зооветеринарний інститут, та вступив до аспірантури на кафедру хімії та біохімії. Після захисту кандидатської дисертації М. І. Карташов працював послідовно асистентом, доцентом, професором цієї кафедри.

З 1982 року професор М. І. Карташов був проректором з навчальної роботи, а в 1989 – 2001 роках – обіймав посаду ректора і одночасно з 1996 року очолював утворену кафедру діагностики і клінічної біохімії.

М. І. Карташов є автором понад 130 наукових праць, у тому числі 2 монографій, 3 підручників, 7 патентів на винахід. Видані у співавторстві підручники: «Практикум по биохимии сельскохозяйственных животных» (1980), в тому числі на іспанській мові (1981), «Біохімія сільськогосподарських тварин» (2000р.), монографія «Витамины групы К» (1997 р.),  призначені для викладачів, студентів та аспірантів зооветеринарних навчальних закладів. Під науковим керівництвом М.І. Карташова підготовлено 3 кандидата наук.

Нагороджений медаллю «Ветеран праці», Почесними грамотами Міністерства аграрної політики та продовольства України, та Харківської обласної державної адміністрації.

Відомий вчений з проблем годівлі с – г тварин і розробки ефективної технології виробництва яловичини. У 1960р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут. В інституті тваринництва УААН у 1991р. захистив докторську дисертацію, у 1993р. обраний членом – кореспондентом УААН.

В. М. Кандиба розробив наукову концепцію формування м’ясної продуктивності та якості м’яса великої рогатої худоби в онтогенезі, основні положення технології годівлі худоби при інтенсивному виробництві яловичини на фермах і комплексах України; проект деталізованих норм годівлі для бичків; програми і нормативи годівлі молодняку; рецептури преміксів для ВРХ, овець, коней, хутрових звірів. З 2001 по 2008рр. завідував кафедрою годівлі с – г тварин ХДЗВА. Під його науковим керівництвом виконано і захищено 5 кандидатських і 3 докторських дисертацій.

Закінчив ветеринарний факультет Харківського зооветеринарного інституту у 1977р. Працював на посадах головного ветеринарного лікаря колгоспу району, головним державним інспектором ветеринарної медицини Луганської області. У квітні 1991р. Петро Іванович був призначений головним державним інспектором ветеринарної медицини України. Самовіддано працював над вирішенням проблем галузі – удосконаленням діючого Закону України «Про ветеринарну медицину», створенням в областях управлінь ветеринарної медицини, їх формувань на рівні районів, міст. До всього цього необхідний був науковий супровід. У 2000р. захистив дисертацію на звання кандидата ветеринарних наук. П.І. Вербицький обіймав посаду генерального секретаря Європейської комісії Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ).

Великий над великими вченими в галузі тваринницва України Богданов Григорій Олександрович

Шостого березня 2018 року виповнилося б 88 років з дня народження видатного вченого у галузі сільського господарства України Богданова Григорія Олександровича, Заслуженого діяча науки і техніки України, кавалера орденів Трудового Червого Прапора і Дружби Народів – випускника Харківського зоотехнічного Інституту, доктора сільськогосподарських наук, професора із спеціальності «годівля тварин і технологія кормів», академіка НААН і Россільгоспакадемії.

Григорій Олександрович Богданов, будучи виключно талановитою від природи людиною, поєднував у собі велику працездатність, всеобізнаність, професіоналізм, людяність. У той же час він відзначався гуманізмом і порядністю, толерантністю у спілкуванні з людьми, великою любов’ю до Батьківщини. Все це, подібно магніту, притягувало до нього студентів, науковців, спеціалістів і керівників господарств. Він умів працювати з усіма, надаючи їм путівку до творчої роботи. Це слугувало йому бути дійсним академіком не тільки шановної наукової Установи, але і академіком від людей.

Він дав дорогу у велику науку годівлі тварин і технологій кормів нинішнім дійсним академікам НААН України І.І. Ібатулліну, Ю.І. Савченку, О.К. Трішину, В.Ф. Петриченку, член-кореспондентам НААН України М.Ф. Кулику, А.Т. Цвігуну, В.П. Славову, Я.І. Кириліву, відомим професорам в Україні і за її межами – В.І. Гноєвому, Я.І. Півтораку, В.І. Костенку, В.С. Лінніку, Л.С. Дяченку, О.Є. Привалу, М.Г. Повознікову, І.В. Гноєвому і багатьом іншим. З урахуванням тих, хто захистив дисертації кандидата с.-г. наук під керівництвом Г.О. Богданова за роки його творчої діяльності створена велика наукова школа із спеціальності 06.02.02 – годівля тварин і технологія кормів.

Займаючи посади Ректора Харківського зооветеринарного Інституту, директора Інституту тваринництва УААН, Президента Південного відділення ВАСГНІЛ, а потім – Президента УААН, Г.О. Богданов зробив великий внесок у кадрове, науково-методичне і технологічне забезпечення розвитку сільського господарства України. Зокрема, під керівництвом директора Інституту, академіка Й.О. Даниленка Г.О. Богданов разом з Є.І. Адміним та іншими науковцями бувшого Інституту Лісостепу і Полісся УААН в 1961-1963 роках побудували і впровадили у виробництво перший у бувшому Радянському Союзі промисловий молочний комплекс на 1100 корів ,,Кутузівка” з безприв’язним утриманням молочної худоби на глибокій незмінній солом’яній підстілці. Не набувши широкого використання у практиці провідних країн-лідерів галузі тваринництва, вперше у нашій державі на комплексі була впроваджена промислова технологія годівлі молочної худоби за безприв’язного її утримання з урахуванням рівня продуктивності і фізіологічного стану корів.

За методичного керівництва Г.О. Богданова у творчій співпраці з видатним вченим, професором, член-кореспондентом НААН В.М. Кандибою були розроблені промислові технології виробництва яловичини в Україні, для чого було впроваджено у виробництво наукові програми щодо технологій вирощування бичків основних м’ясних порід до високих забійних кондицій, технології виробництва комбікормів, кормових добавок, преміксів, замінників молока, престартерних, стартерних та інших комбікормів.

За підтримки Г.О. Богданова в 1980 році в Інституті тваринництва УААН на додаткові кошти ДКНТ СРСР була створена цільова лабораторія з фундаментальних досліджень з метою підвищення ефективності згодовування жуйним тваринам кормів з підвищеним вмістом клітковини, яку очолив тоді В.І. Гноєвий. Були створені нові способи підвищення поживності соломи озимої пшениці, захищені чотирма авторськими свідоцтвами СРСР, була сформульована концепція про біоморфологічну організацію кормів з високим вмістом клітковини та її вплив на їх енергетичну поживність.

Г.О. Богданов був науковим керівником виконання Державної Програми ,,Технологія збирання, зберігання і використання вологого зерна кукурудзи”, за успішне вирішення якої він разом з провідними виконавцями (А.О. Бабич, М.Ф. Кулик, В.І. Гноєвий, А.Е. Мянд та ін.) у 1889 році був удостоєний звання Лауреата премії Ради Міністрів СРСР.

Великі організаторські здібності і талант слугували Г.О. Богданову при розробці наукової концепції ведення сільського господарства у зоні аварії на Чорнобильській АЕС.

За ініціативи Г.О. Богданова та завдяки його великому авторитету в Україні і Світі в 1995 році була прийнята ДНТП 22 ,,Годівля сільськогосподарських тварин” на базі Інституту тваринництва НААН, у виконанні якої також приймало участь 16 наукових установ України. Результати роботи за цією програмою були опубліковані у монографії ,,Теорія і практика нормованої годівлі великої рогатої худоби” (2012 р.) та видано довідник-посібник ,,Норми і раціони повноцінної годівлі високопродуктивної великої рогатої худоби” (2012 р.), які були затверджені рішенням Науково-методичної ради Міністерства аграрної політики і продовольства України.

Вирішуючи важливі для держави наукові програми з практичного значення Г.О. Богданов приділяв велику увагу фундаментальним дослідженням у галузі тваринництва. Зокрема, він очолював групу науковців України, що приймала участь стосовно Міжнародної програми зниження ступеня виділення метану від діяльності аграрних підприємств з метою послаблення темпів росту парникового ефекту в стратосфері Землі.

Взагалі, життя і творча діяльність академіка Григорія Олександровича Богданова – це визначна епоха у діяльності сільського господарства України і особливо у галузі тваринництва.

Співробітники кафедри технології кормів і годівлі тварин

Закінчив Харківський ветеринарний інститут у 1960р; отримав спеціальність «ветеринарний лікар». Тривалий час працював в Українському НДІ експериментальної ветеринарії. У 1979 р. М. В. Чорний був обраний на посаду доцента кафедри зоогігієни та охорони праці ХЗВІ. У 1989р. захистив докторську дисертацію «Гігієнічні і технологічні прийоми забезпечення резистентності та продуктивності свиней на спеціалізованих підприємствах різної потужності». М. В. Чорний – продовжувач наукової школи зоогігієністів  у ХДЗВА; зробив значний внесок в розробку і обгрунтування санітарно – гігієнічних прийомів, спрямованих на підвищення резистентності і продуктивності різних видів тварин. Завідує кафедрою гігієни тварин та ветеринарної санітарії у ХДЗВА. Підготував достойну зміну – 22 кандидати наук. Почесний професор Харківської державної зооветеринарної академії і Донського державного аграрного університету, Заслужений працівник сільського господарства України.

Закінчив Харківський ветеринарний інститут у 1959р. Відтоді працював в інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН. Вперше в СРСР зареєстрував і описав захворювання реовірус етіології в індиків. Під керівництвом В. В. Германа розроблено діагностикуми та препарати для профілактики хвороби Гамборо. Впровадив систему моніторингу ньюкаслської хвороби птахів.p

У 1963р. закінчив Харківський зооветеринарний інститут за спеціальністю «ветеринарний лікар». О. О. Малінін – відомий вчений у галузі ветеринарної токсикології, санітарії та екології. Наукову діяльність почав у 1963р. в Українському НДІ експериментальної ветеринарії. Працював на посадах молодшого, старшого наукового співробітника, завідуючим відділом токсикології та фармакології, заступником директора з наукової роботи. Основні наукові праці О. О. Малініна зв’язані з токсико – гігієнічною оцінкою пестицидів. Його роботи стали основою для наукового обгрунтування максимально допустимих рівнів пестицидів у кормах для с – г тварин. Кандидат ветеринарних наук з 1968р.; доктор ветеринарних наук з 1983р. Підготував 6 кандидатів наук.

У 1971р. з відзнакою закінчив Харківський зооветеринарний інститут, ветеринарний факультет. Трудову діяльність розпочав після закінчення інституту старшим ветеринарним фельдшером. Наукова діяльність Б. Т. Стегнія пов’язана з ІЕКВМ. У 1982 – 1995рр. займає посаду старшого наукового співробітника. У 1995р. захистив докторську дисертацію на тему: «Биологические свойства клеточных культур, используемых в биотехнологии». Розробив оригінальні методики кріоконсервування клітинних культур та їхні деконтамінації від мікроорганізмів. Провів фундаметальні дослідження із застосуванням методів молекулярної біології та імунології щодо імуноферментної діагностики лейкозу ВРХ. Під його керівництвом захищено 13 кандидатських та 6 докторських дисертацій. У ХДЗВА Б. Т. Стегній завідує кафедрою мікробіології, вірусології та імунології.

У 1983р. з відзнакою закінчив Харківський зооветеринарний інститут за спеціальністю «зооінженер». Одночасно працював бригадиром в учгоспі «Прогрес» зооветеринарного інституту. З 1985 до 1988рр. О. Б. Бакуменко працював у ряді державних організацій і комерційних фірм. У 2003р. він був обраний генеральним директором асоціації «Союз птахівників України». У 2007р. став генеральним директор асоціації «Союз кормовиробників України». Як народний депутат О. Б. Бакуменко у Верховній Раді входить в блок П. Порошенка і працює зам. голови комітету з питань аграрної політики і земельних відносин. У 2009р. було присвоєно звання Заслужений працівник сільського господарства України.

У 1989р. закінчив Харківський зооветеринарний інститут, отримавши кваліфікацію «ветеринарний лікар». У 1990 – 1993 рр. займає керівні посади у дослідному господарстві «Українка», що на Харківщині. З 1994 р. займається приватним підприємництвом. На території сел. Кулиничі відкриває хлібопекарський комплекс «Хлібокомбінат Кулиничі», який входить до складу фермерського господарства «Кегичівське». В. Ю. Мисик у 20004р. присвоєно звання Заслужений працівник сільського господарства України. Він є лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки 2012р. (у складі колективу).